УкрНИИАТ

Сайт УкрНДІАТ знаходиться на реконструкції.
Нову версію сайту можна знайти за адресою      >>>>>       ukrriat.com

серпня 17, 2019
A+ A A-

Ми оновлюємо наш сайт

  • Вівторок, 19 червня 2012, 12:53
Оцените материал
(2 голосов)

Шановні читачі.
Ми оновлюємо наш сайт, використовуючи цей привід, представляється доречним коротко обкреслити основні віхи становлення, розвитку і сьогоднішньої діяльності інституту.


Український НДІ авіаційної технології працює на специфічному наукоємному авіабудівному ринку без малого 50 років (заснований літом 1964 року).
У 70-х – 80-х роках минулого століття інститут, будучи у той час Українською філією головного загальносоюзного Науково-дослідного інституту технології і організації виробництва (НДІАТ м. Москва),виражаючись сучасною мовою, забезпечував технологічний консалтинг для літакобудівних підприємств, розташованих на території України. Круг питань, по яких велася ця робота, був широкий, а проблеми, що входять в зону відповідальності інституту, різноманітні і для того часу актуальні. В рамках загальносоюзної технологічної спеціалізації в авіабудуванні інститутом виконувалися роботи по освоєнню серійного виробництва літаків марки «Ан» на всій території Союзу, забезпеченню технологічності виробництва конструкції, починаючи з ранніх стадій проектування. Важливою спеціалізацією була розробка методів, технологій і виробництво спеціалізованого механізованого інструменту для забезпечення складального виробництва різноманітних моделей і типів літаків. UkrNIAT Histori 1У цей період розробки інституту використовувалися при створенні і організації виробництва більшості моделей літаків марки Ан: Ан-32, Ан-74, Ан-124, Ан-225, Ан-70, а також при виробництві цивільних літаків Ту-134, Ту-154, Як-42, Іл-96, винищувача Су-27, бомбардувальника Ту-160 і багаторазового космічного корабля «Буран».підрозділи інституту дислокувалися на шести авіабудівних підприємствах. Була створена дослідницька, дослідно-експериментальна база, функціонувало дослідне виробництво, що випускає спеціалізований механізований інструмент для підприємств авіабудування країни.
Після розпаду Союзу, в кінці 1991 року філія була перетворена в самостійний інститут. Це не потребувало якої-небудь складної фінансово-економічної реорганізації, оскільки як філія він мав статус самостійної юридичної особи і двояке підпорядкування – Головному НДІАТу і Головному науково-технічному управлінню Міністерства авіаційної промисловості СРСР.
101Потім почався період затяжної трансформації структури державного сектору економіки країни, в ході якої неодноразово робилися спроби збереження і відновлення частки промислового виробництва в загальному об'ємі ВВП країни і особливо його наукоємного сектора, у тому числі оборонно-промислового комплексу. Спочатку був утворений Держоборонпроммаш (1991 р.), потім Міністерство машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії (1992 р.) Міністерство промислової політики, Держкомітет промислової політики, знов Міністерство промислової політики і нарешті – Держагенство по управлінню державними корпоративними правами і майном, Укрооборонмпроммаш. За цей період змінилися близько двох десятків керівників цих відомств. Підприємства багато в чому опинилися наодинці з несформованим і неструктурованим ринком, правила гри на якому, до того ж визначальним чином, стали залежні від мінливої внутрішньої і зовнішньої політичної кон'юнктури.
Сьогодні, через 20 років, фахівці і експерти оцінюють падіння деяких основних показників літакобудівного виробництва в Україні не в рази і десятки разів, а приблизно в 90 – 100 разів. Подібний або близький до нього стан літакобудування виявився типовим і для Росії.
Оскільки основна діяльність інституту раніше була тісно пов'язана з літакобудуванням, очевидними є проблеми, що виникли у зв'язку з фактичною зупинкою серійного виробництва цивільних літаків на пострадянському просторі і несформованою системою держуправління наукоємними секторами виробництва в країні в цілому.
Цьому протиставила стратегія збереження життєздатності інституту, заснована на диверсифікації робіт в рамках тем наукоємного виробництва і системного фокусування досліджень на найбільш ринково-затребуваних нішах напрямів діяльності.
Тому, не дивлячись на спочатку неістотні об'єми замовлень для інституту із засобів державного фінансування (1996 – 2006 рр.), а потім і повну їх відсутність (2007 – 2012 рр.) вдалось збалансувати фінансово-економічну діяльність за рахунок, в основному, іноземних замовників (Росія, КНР, Іранська республіка, Чехія, Польща, Франція і ін.).
Була сформована спеціальна стратегія і система координації науково-дослідними роботами, що дозволяє приваблювати до досліджень ефективних, перспективних вчених і дослідників, а також відомі наукові колективи нашої країни.
Свідоцтвом в цілому правильно вибраної в цих непростих умовах стратегії є наступні показники:
– ефективне функціонування інституту протягом всього періоду часу без яких-небудь істотних ускладнень у фінансово-господарській діяльності;
– перетворення інституту, що відбулося, в 1994 році у відкрите (нині публічне) акціонерне суспільство з держчасткою 50% + 1 акція і в цілому динамічно зростаючі показники капіталізації його активів;
– здібність і принципова готовність до корпоративної співпраці з потенційними інвесторами;
– наявність апробованої і структурованої системи фокусування науково-дослідних робіт з ефективним використанням ресурсів фахівців-партнерів і фірм-партнерів;
– висока конкурентоспроможність проектів, що реалізовуються в інституті, і робіт підтверджувана ринковим попитом на них зарубіжних партнерів-фірм лідерів авіабудування.
І у висновок декілька штрихів про перспективні проекти – роботи, в яких фахівці інституту беруть участь останні 3 – 5 років і які ми вважаємо за актуальні і заслуговуючі розвитку. Їх можна умовно розбити на два напрями. Перше – дослідницькі інжинірингові роботи по перспективних знов проектованих моделях літаків і Друге – консалтингова діяльність по розробці загальногалузевих – державних програм розвитку і корпоративних проектів і бізнес-планів, направлених на збереження конкурентоспроможності і розвиток авіабудівного виробництва.6До першого напряму ми відносимо роботи, що виконуються останніми роками з цивільної тематики на користь російських фірм ЗАТ «ГС Сухого», ЗАТ «Аерокомпозит» і французькій Компанії AIRBUS, і пов'язані з розвитком тематики використання нового покоління композиційних матеріалів в силових елементах планера зокрема вдосконаленням методів, технології з'єднання і збірки елементів з різнорідних матеріалів.
Другий напрям робіт – це розробка прогнозів, тенденцій розвитку авіабудівного сектора виробництва; Програм розвитку літакобудування і вертолітобудування в Україні на найближчі 8–10 років; участь в розробці і розвитку Програм коопераційного серійного виробництва літаків Ан-148, Ан-158 їх модифікацій, розробка рекомендацій по трансформації виробничої інфраструктури з урахуванням обсягів виробництва, вибір першочергових напрямів, технологічного вдосконалення виробництва. Тут ініціаторами робіт і виступають державні структури управління, корпоративні групи підприємств (АТ «Мотор Сич», ГП «Івченко–прогресс», ГП «Антонов»), окремі підприємства: ГП «Антонов», ТОВ «ОАК–Антонов».

Последнее изменение Четвер, 30 травня 2013 12:58

Додати коментар


Захисний код
Оновити